Як лісівники Вінниччини піклуються про тварин у морози?

d23dc348e5f43fdf81a867d8c82e1fc4_preview_w440_h290

Диких кабанів, козуль, зайців, борсуків та птахів підгодовують вінницькі єгері. Через сильні морози тваринам важко самостійно знайти їжу. Тож в лісах розвішують спеціальні віники, зроблені з гілля дерев, розкидають сіно, зерно та сіль. Лише на території мисливських угідь в Тульчинському районі встановили 80 годівниць та зробили понад півсотні спеціальних майданчиків.

Корм єгері заготовляли навесні та влітку. Кажуть, вистачить його до кінця зими, тож тварини не будуть голодними. Підгодовують їх в усіх лісах області. На такі спеціальні майданчики регулярно вивозять сіно, сіль та кукурудзу.

«Загальна площа нашого лісомисливського господарства складає більше 52 тисяч гектарів. З них лісових – 23 тисячі, польових – 28 тисяч, водно-болотних – тисяча гектарів. На території лісомисливського господарства проживають 89 кабанів, 560 козуль та 1 100 зайців. Пернатої дичини – більше 2,5 тисяч. Зайців у нас відносно багато, не зважаючи на велику кількість лисиць. Ми підгодовуємо всіх. Для того, щоб дичина трималася своїх угідь, її потрібно підгодовувати кожен рік. Але найбільше – в зимовий період. Коли сама дичина не може самостійно знайти собі підгодівлю. Це стосується не лише вольєрів, але й площі господарства загалом», – каже Михайло Дан, директор Тульчинського лісомисливського господарства.

За словами чоловіка, на цьогорічний зимовий період в господарстві заготували сіно (більше 16 тонн), кукурудзи в зерні та початках (до 60 тонн), закупили сіль (більше 4 тонн) та заготовили гіллячкового корму (більше 16 тисяч).

Зберігають та заготовлюють корми лісівники в так званій «бочці», яка слугує водночас і вежею спостереження. Звідси лісівники розвозять корми в годівнички по всій території господарства.

«В цьому приміщенні ми зберігаємо і заготовлюємо корми звірям на зимівлю. Заготовлюємо зернові снопи, заготовлюємо віники з граба, з дуба. Також тут зберігаємо кукурудзу. Зернові снопики вивішуються під кормушкою в кількості 10-12 штук на кожну кормушку. На більшу стаціонарну кормушку ми щотижня вивішуєм по мірі поїдання по 20-30 штук. Також вивішуємо просолені грабові віники», – каже єгер Брацлавського лісництва Тульчинського лісомисливського господарства Андрій Луцков.

За словами фахівця, зерно поїдають, в основному, дика коза. Інколи ласують також птахи або дикі свині. Але останні більше полюбляють зерно кукурудзи.

«Грабові віники ми заготовляємо в травні, коли перший листок пішов. В першому листку найбільше поживних речовин. Ми робимо соляні ванни, просолюємо вінички, вони в нас підсихають. Листочки виходять просолені. Це важливо, бо дичина не може в лісі знайти солі», – каже чоловік.

Також в годівничках ми роблять ємності з сіллю.

«Тварині потрібні мікроелементи. Сіль потрібна так само, як і людині», – зазначає Андрій Луцков.

Приблизно на висоті 1-1,2 м лісівники підвішують гіллячковий корм.

«Тварини в сніжну пору підходять та з задоволенням поїдають цей корм. На гілочках багато солі, а сіль їм дуже потрібна, щоб вони менше хворіли. Кожного ранку вони підходять, і раз чи два на тиждень треба запаси поновлювати, бо тварини їх з’їдають під нуль», – розповідає Олександр Німий, мисливствознавець Тульчинського лісомисливського господарства.

Також окремо на території лісництва висадили ялини. Спеціально для диких кабанів. За словами фахівця, тварина за допомогою ялинкової живиться бореться з паразитами.

«Кабан іклами розриває кору, виділяється живиця, і цю живицю він втирає собі в шерсть. Таким чином він позбувається бліх та кліщів», – каже знавець.

По всій території лісогосподарства також побудували штучні водойми.

«Влітку дуже спекотно, і води в лісі немає. Ні джерел, ні ставків. Тому робимо водойми, куди завозимо воду для диких кабанів та інших звірів. Буває, за місяць завозимо по 5-10 бочок. Одна бочка – 3-5 кубів. Підвозимо по мірі необхідності. Також кабани люблять купатися в таких калюжах. Літо засушливе зараз, тому доводиться допомагати звірям», – каже Олександр Німий.

За словами фахівця, в середньому, підгодівельний період триває 100 днів. За 100 днів у лісогосподарстві розподіляють корм, який тварини мають з’їсти, щоб отримати необхідну кількість речовин та дожити до весни. Зловживати підгодівлею не можна також. Бо якщо тварин часто годувати, вони звикають і потім перестають шукати природню їжу. Для цього лісівники будують кормушки-сховища, де зберігають корм для певної території.

«Наприклад, тут в нас два урочища: Грабовецьке й Зінківецьке. Тут зберігається сіно, гіллячковий корм, снопики. А в «бочці» – зерно та все, що може зіпсуватися чи бути з’їденим «несанкціоновано»», – розповідає мисливствознавець.

Як розповідає лісник Андрій Луцков, сіно для козуль завантажують в спеціально облаштовані кормушки.

«Сіно з люцерки дуже поживне і корисне для диких кіз. Тут також є зернові снопики та зерносуміш з кукурудзи та зерна. Також є «солонці». Тут низинний солонець, а далі – верховинний, по якому сіль стікає, і тварини злизують її зі стовбура. На Брацлавське лісництво заготовили 8 тонн кукурудзи, 3 тонни сіна, 2 тисячі віників, закупили 650 кілограм солі. Зерна – 3 тонни.

Зерно кукурудзи підсипаємо по мірі поїдання. Кожні 3-4 дні. Коли сильні морози, буває, підсипаємо і через два дні. Бо тоді споживання корму йде більше. Дичина більше їсть», – каже чоловік.

«В нас по підприємство рахується 80 годівниць, 160 солонців і 50 годівельних майданчиків, де ми викладаємо корм, заготовлений у весняно-літній період. Ми засіваємо 29 гектарів, де вирощуємо і пшеницю, і ячмінь, і, в основному, кукурудзу. Частину кукурудзи залишаємо «на корню», аби тварини могли її споживати в більш природніх умовах та не забували, де добувати корм самостійно. А вздовж доріг сіємо кормові ремізи. Тогоріч засіяли 4 гектари вівса. Також засіяли кукурудзи. Але тварини майже все повиїдали вже», – підкреслює Олександр Німий.