Волонтер розповів про свої будні на сході України

volonter

Голова громадської організації «Поклик серця» із Калинівки Олександр Відерський допомогу на передову збирає і возить ледь не із самого початку бойових дій на Сході країни. Волонтер розповідає, що їздити на фронт намагається якнайчастіше, за два із лишком роки побував там майже 80 разів. Але, не секрет, що «графік» поїздок залежить від того, наскільки активно вінничани допомагають зібрати вантаж.

— Набагато важче стало збирати — люди, які тут, на мирній території, зневірились, дається взнаки й економічний стан, бідність… Трохи краще стало восени — на селі збирають, дякувати Богові, гарний урожай. Є такі села, де дуже добре люди підтримують, — каже Олександр Відерський.

 

Серед таких він називає Пеньківську територіальну громаду Літинського району. Тільки цієї осені їздив туди вже чотири рази, завантажували бус буквально на одній вулиці.

— Багато залежить від голови села. Є голови, які мають бажання допомагати, не зважаючи, що передвиборної кампанії скоро не буде… Видно, що люди небайдужі, — говорить Олександр Відерський.

До Пеньківської громади входять чотири села: Пеньківка, Підлісне, Бруслинівка і Супрунів. За словами сільського голови Сергія Дозорця, 12 земляків є учасниками АТО: хтось уже повернувся із передової, хтось ще боронить цілісність України. Сільрада намагається посильно підтримати кожну родину захисників: земельні ділянки виділили усім бійцям, гроші на допомогу у місцевому бюджеті, нехай і невеликі, але знайшли.

 

— Звернулися хлопці, щоб зібрати допомогу бійцям-добровольцям, як ми могли відмовити. Слід подякувати мешканцям наших сіл за небайдужість, місцевим підприємцям і фермерам. Сам не очікував, що земляки відгукнуться настільки активно, — каже Сергій Дозорець.

До речі, допомогу на фронт збирають не вперше, навіть власну методику відпрацювали: депутати і працівники сільради наперед оголошують селянам, коли під’їде транспорт, і у призначений час мало не із кожної хати щось виносять: картоплю, овочі, фрукти, консервації…

Перед від’їздом на передову у Вінниці волонтери довантажують автівку зібраною на ринках водою і «екзотикою»: персики, кавуни, дині. Важко, кажуть, шукати пальне, адже дорога до зони бойових дій неблизька. Не завжди витримує і машина.

— Кілька разів ламалися дорогою, добре, що хоч не там, де шляхи прострілюють, — розповідає, повернувшись разом із Олександром Відерським із поїздки до Широкиного, волонтер Олександр Рекало. — Вражають розгромлені будинки, спорожніле селище. Ми якраз розвантажувались, коли побачили над собою безпілотника, було вже темно, спрацював спалах — хлопці кажуть, то так фотографують. Пройшло зовсім мало часу — і неподалік вже падали снаряди, жахливо, коли здригається земля під ногами…

А ще, кажуть хлопці, після поїздок у зону бойових дій болісніше сприймають людську байдужість, яку нерідко зустрічають, збираючи допомогу. І саме тому надзвичайна вдячність тим людям, хто постійно підтримує бійців, до тих, хто навіть у своїх невеликих статках віднайде частинку для наших захисників.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована