Сьогодні свято річки, що “обіймає” нашу Вінницю — День Південного Бугу

e85aa4b6a5d1f36f662de23b27d218b5

За рішенням Басейнової ради Південного Бугу — 22 травня, відзначається День Південного Бугу. Замість традиційних урочистостей на узбережжі річки, святкування перейшло в онлайн, започатковано флешмоб зі світлинами Бугу у соціальних мережах.

Південний Буг оспівували у своїх творах Леся Українка, Михайло Коцюбинський та Михайло Стельмах. Наша річка друга за довжиною після Дніпра і найдовша з тих, що течуть винятково територією України. Південний Буг перетинає територію трьох областей, частково тече в межах Кропивницької області та по її межі з Одеською. Наша річка бере початок в болотах Хмельницької області, розташованих на вододілі між річками Збруч і Случ. Довжина Південного Бугу — 806 км, площа басейну 63 700 км². У верхній ділянці він протікає в низинних і заболочених берегах, з яких лівий берег трохи вище правого. Притоки верхньої ділянки також заболочені. Тут побудовано багато ставків.

content_bug_porogi

Колись річку називали Південний Буг, Бог, рідше Біг. На старовинних мапах 18 століття назву річки вказано саме як Бог. Упродовж століть, різні народи по-своєму називали річку. Давні греки — Гіпанісом або Іпанісом, османи-турки називали її Ак-су, що означає «біла вода», Слов’яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений». Ще, у француза Ґійома Левассера де Боплана, який може вважатись засновником української картографії, вона позначена саме як Бог Руський. Сучасну назву річка отримала випадково. Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог Володимир Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте Ласкарєв не помітив цього і, аби можна було надалі розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.

content_buh__2_

На початку XX ст. в басейні Південного Бугу працювало 636 водяних коліс потужністю всього 5 тис. кінських сил. В 1925 -1930 рр. ріка була детально вивчена, розроблено план раціонального використання її в народному господарстві. За планом ГОЕЛРО на Південному Бузі були побудовані перші в Україні Олександрівська ГЕС, потім Тиврівська, Сутиська та інші. Всього в басейні річки споруджено 42 гідростанції, ряд водосховищ, найбільші з них за площею водного дзеркала: Ладижинське, Щедрівське, Гайворонське, Сабарівське, Глибочанське, Сутпське, Новокостянтинівське.

content_spartak

На притоках Південного Бугу створено майже 4 тис. ставків. Сьогодні найвідчутніші екологічні біди Південного Бугу пов’язані саме з теперішніми водосховищами, частина яких (Сандракське, Сутиське, Чернятське, Гайворонське, Вознесенське) поступово перетворюються на антропогенні болота — комплекси, не властиві для середньої та південної частини його басейну.

Проте навіть таке багатовікове та активне використання ресурсів Південного Бугу не змогло знищити його унікальної краси.

Для туристів узбережжя Південного Бугу є справжньою знахідкою. У районі скельного масиву річки Південний Буг, поблизу міста Южноукраїнська на Миколаївщині, можна побачити неперевершені краєвиди. У Первомайському районі Миколаївської області розташована мекка українського рафтингу — село Мигія. Щороку, тисячі туристів приїжджає сюди приборкати пороги Південного Бугу: «Млинний», «Інтеграл» та багато інших. Пороги здебільшого 2-го класу, Млинний поріг — 3-го. Також щороку на Південному Бузі проходять численні змагання з каякінгу, рафтингу та водного туризму. Ще, у плавнях поблизу Миколаєва, росте, можливо, найбільший в Україні очерет — понад 5 метрів заввишки та з діаметром стебла до 16 міліметрів, а деякі мешканці прибережних сіл Миколаївщини, наприклад, Костянтинівки, на початку 2010-х років, використовують річкову воду для пиття та приготування їжі. Задля цього, взимку, відстояну воду помпами закачують у муровані басейни з якимось срібним виробом, відтак використовують цілий рік і живуть понад 80 років.

content_unnamed__1_

 

Відомі туристам пороги Бугу на Вінниччині. Колись саме біля порогів виникли села Тиврів, Стрільчинці, Печера, Сокілець та інші. Про те, що пороги активно використовувались протягом століть, свідчать залишки численних загат, гребель і млинів. Пороги, кам’янисті заплави та круті гранітні береги — створюють враження гірської місцевості, що надають Південному Бугу своєрідної краси. В народі їх називають «Швейцаріями»: У поєднанні зі старовинними парками й архітектурними ансамблями, що є майже у кожному селі на Побужжі, вони утворюють неповторні мальовничі краєвиди. В селі Воробіївка та Печора на узбережжях річки проводили фестивалі й таборування.

буг

У Вінниці на узбережжях знаходяться пляжі Спартак, Хімік, приватний пляж Військового шпиталю. Родзинкою міста є фонтан Рошен та розкішна набережна вздовж лівого берега.

У Вінниці знаходиться плавучий ресторан Реберня. На відміну від своїх колег на суші, заклад виконує не тільки функцію ресторації, а є ще туристичним об’єктом. Завдяки винахідливості власника, річкою тепер плаває гондола, яка дарує закоханим вінничанам романтичний настрій.

content_c1e309284634fa20022620643648c50a20ddd8c5

Південний Буг є своєрідним символом правобережної України. Основною метою відзначення Дня Південного Бугу є акцентування уваги людей на екологічних проблемах річки. Тому милуючись краєвидами нашого Бугу, згадайте наскільки цінною для нас є наша річка. Сьогодні ми маємо зрозуміти, що її очищення та збереження залежить від того наскільки свідомо ми ставимося до екології нашого краю.