Проросійські політики готуються захоплювати міськради: місцеві вибори — остання битва за Україну

82_main

 «Росія вже кілька років використовує електоральну зброю у різних країнах світу. Є серйозні підстави вважати, що восени цього року Кремль знову спробує її використати у співпраці зі своїми партнерами з українською пропискою,» — своїми спостереженнями з виданням «Главком» поділився Євген Магда, директор  Інституту світової політики.

За його словами, вже нині видно, хто з прокремлівських політиків активно вливається у передвиборчі перегони, хоча вибори відбудуться лише восени.

 — Володимир Продивус, бізнесмен та президент Федерації боксу, який після Революції Гідності зробив вимушену паузу у політичній кар’єрі, а тепер опинився під прапорами «ОПЗЖ» намагається побудувати у Вінниці плацдарм для повернення.  Очевидно, що успіх у будь-якому обласному центрі Правобережної України для проросійських політиків матиме подвійну вартість. До речі, ці вибори обіцяють бути напруженими, адже ставка на них – можливість впливати на ситуацію в місті, яке мешканці вважають найбільш комфортним для проживання в Україні. Нинішній міський голова Вінниці Сергій Моргунов не пішов «на підвищення» до Києва, а працює на розвиток рідного міста. Очевидно, його діяльність опоненти вважають успішною, раз завчасно запустили мінусову кампанію «Діти Моргунова» задля його дискредитації. Її зміст полягає у підкресленому вихвалянні мера, створенні культу особи, на яке звернув увагу (чудовий збіг) особисто Анатолій Шарій. Його вже кілька місяців партія намагається зачепитися за Вінницю, і критика Моргунова – один з елементів цих спроб. Прогнозую, що таких «дітей» можуть отримати ще кілька мерів у обласних центрах, позиції яких є не лише міцними, але і проукраїнськими, — розповів Магда.

 — У 2019 році під час президентської кампанії Росія тримала руку на пульсі перегонів, проте їх перебіг в цілому задовольняв Кремль, тому від безпосереднього втручання там відмовилися. Проте у період між президентськими та парламентськими виборами помітно активізувалися проросійські політичні сили. І отримання «ОПЗЖ» другого за чисельністю представництва у Верховній Раді дев’ятого скликання стало тривожним сигналом.

Симпатики Кремля консолідували контроль над низкою телевізійних каналів та активно використовують запозичену з Росії технологію анонімних телеграм-каналів, за допомогою яких можна впливати на інформаційний порядок денний як в масштабах країни, так і окремих регіонів. Тим часом «Слуга народу», яка отримала парламентську більшість, являє собою різновекторну політичну силу, у якій представлені носії протилежних переконань та ідеологічних поглядів. Проте влада помітно зменшила власну активність у протистоянні російському впливу у інформаційній сфері, обмежившись продовженням заборони на використання в Україні російських соціальних мереж.

Росія вже кілька років використовує електоральну зброю у різних країнах світу. Є серйозні підстави вважати, що восени цього року Кремль знову спробує її використати у співпраці зі своїми партнерами з українською пропискою.

Варто зауважити, що інфраструктура впливу на вибори  на пострадянському просторі Росією була створена вже давно, а Кремль впливав на загальнонаціональні виборчі кампанії в Україні протягом 1994-2012 років у різний спосіб. Революція Гідності змінила цей тренд, проте не позбавила Кремль прагнення впливати на політичну ситуацію в Україні. У 2019 році під час президентської кампанії Росія тримала руку на пульсі перегонів, проте їх перебіг в цілому задовольняв Кремль, тому від безпосереднього втручання там відмовилися. Проте у період між президентськими та парламентськими виборами помітно активізувалися проросійські політичні сили. І отримання «ОПЗЖ» другого за чисельністю представництва у Верховній Раді дев’ятого скликання стало тривожним сигналом.

Симпатики Кремля консолідували контроль над низкою телевізійних каналів та активно використовують запозичену з Росії технологію анонімних телеграм-каналів, за допомогою яких можна впливати на інформаційний порядок денний як в масштабах країни, так і окремих регіонів. Тим часом «Слуга народу», яка отримала парламентську більшість, являє собою різновекторну політичну силу, у якій представлені носії протилежних переконань та ідеологічних поглядів. Проте влада помітно зменшила власну активність у протистоянні російському впливу у інформаційній сфері, обмежившись продовженням заборони на використання в Україні російських соціальних мереж.

Отримання «ОПЗЖ» другого місця на парламентських виборах – тривожний сигнал. Проведення децентралізації не лише має збільшити вагу місцевої влади в Україні, але і суттєво загострює політичну боротьбу під час запланованих на кінець жовтня місцевих виборів. До важливих факторів можна віднести не лише падіння популярності «Слуги народу», але і пандемію коронавірусу та суттєве погіршення економічної ситуації в країні. Власне, унікальне поєднання несподіваних елементів впливу на ситуацію робить майбутні місцеві вибори значною мірою унікальними.

Власне, і можливостей для впливу на ситуацію у Кремля чимало. Це, з одного боку, представники «ОПЗЖ» та партії Шарія, які фігурують у рейтингах авторитетних соціологічних компаній, і цей факт додає їм впевненості. З іншого – «міцні господарники», які сподівають приховати власне перебування у Партії регіонів. Ще одна складова можливого реваншу на місцевому рівні, який може набути національного значення – політики, які готові залучати кремлівські технології у боротьбі за перемогу. За такими векселями доведеться сплачувати швидко.

Тенденції розвитку подій дозволяють передбачити напружену боротьбу у різних куточках України. Хоча «Слуга народу» устами Давида Арахамії стверджує, що претендуватиме на більшість депутатських мандатів у кожному регіоні країни, це зараз виглядає як елемент психологічного тиску на конкурентів, адже партія влади не має розгалуженої структури на місцях, а керівники обласних організацій призначаються лише зараз. Особливістю місцевих виборів можна назвати активність «людей справи», яким є про що відзвітувати виборцям. Власне, тому зараз у парламенті намагаються відкорегувати правила проведення місцевих виборів у бік поширення партійних франшиз, що дозволить потішити самолюбство партійних бонз.