Продала рідну доньку за норкову шубу і намагалася викрасти онуку

ditina

За вікном падав перший сніг у житті маленької Вірочки. Їй було затишно в обіймах мами Каті. А мамі — вперше за багато років — спокійно. Навіть незважаючи на те, що вона ледь може ходити з паличкою і більше часу проводить в інвалідному візку. Переконана — відтепер все в їхньому житті буде добре.

А зовсім недавно Катя навіть не намагалася планувати своє майбутнє, бо не знала, яке ще нове випробування приготує для неї доля. Втішало тільки одне: Бог не може дати більше випробувань, ніж людині під силу витримати. Розповісти про своє життя вона наважилася тільки одного разу у програмі «Говорить Україна». І це було дуже боляче.

Катю зрадила рідна мати ще до її появи на світ. Бо всю вагітність намагалася позбутися крихітки. Тільки бабуся Надія вмовила її народити. От вона й народила. Але потім покинула малу і втекла у далекі світи. Що робила, як жила — залишається тільки здогадуватися, але у рідному Станіставчику її згадують як «непутьову жінку», котра рідко з’являлася в житті дівчинки. Батько покинув її ще до народження, зараз у нього інша сім’я, інші діти і спокійне життя. Одного разу мати забрала її з собою у Воркуту. Там привела малу на квартиру до іноземця і залишила на кілька годин. Той згвалтував Катю. І тільки згодом виявилося, що рідна мати зробила так навмисно і отримала за «послугу» норкову шубу та 100 доларів…

Про це знали всі, крім самої Каті. Бабуся Надя згодом померла, а Катю виховував дідусь. А вона все тягнулася до мами, сумувала за нею. Якось посварилася з дідусем, і такий розпач огорнув душу, що дівчина як ніколи гостро відчула: нікому більше вона не потрібна у цьому світі. Ось тоді й кинулася під КамАЗ. Їй не судилося загинути. Але через травми тепер у неї великі проблеми з ногами, потрібна операція із заміни суглоба, а це щонайменше 90 тис. грн.

Ніхто дівчину лікувати не став. Сяк-так оговтавшись від травм, вона подалася на заробітки на Одещину. Думала заробити на помідорах гроші, але її «кинули», заплативши всього 100 гривень.

На вокзалі маленької станції вона дала волю сльозам. Плакала з годину, аж поки на неї не звернули увагу. Кілька чоловіків втішили її і дали «цінні» поради». І вона ними скористалася, два роки відпрацювавши «клофелінщицею», витрушуючи все цінне у легковірних подорожніх. Тоді ж підсіла на наркотики. Згодом — кілька років заробляла на пляжі «Аркадія» повією… А коли одного разу «під кайфом» вийшла з вікна третього поверху, зрозуміла — до загибелі залишилося півкроку, і лікувалася від своєї залежності у реабілітаційному центрі.

Якось знайома «підколола» її, мовляв, кому ти така каліка потрібна? У Каті прокинувся азарт, і вона заклалася з нею на кілька гривень, що вийде заміж за її знайомого. І вийшла! Щоправда, Андрій, попри всю свою доброту, любив добряче випити. І збудувати з ним своє сімейне щастя не вийшло. Не склалося і з іншим чоловіком. Жили вони у селі поблизу Вороновиці, якось посварилися, Катя зібрала речі. А коли через якийсь час повернулася знову до нього, їй повідомили, що він повісився… Тому щось планувати заздалегідь не мало сенсу. Тільки відчайдушна мрія народити «для себе» донечку всі ці сповнені драматизму роки залишалася незмінною. І диво сталося! Ось воно — симпатичне, ніжне і таке беззахисне.

– Ще за кілька місяців до народження Вірочки до мене зателефонували працівники Жмеринської соціальної служби, просили допомоги для вагітної матусі-інваліда, яка на той момент знаходилася у Жмеринській лікарні, у відділенні зі збереження крихітки, — пригадує директор кризового центру «Дім Мама» Ольга Череватова. — А потім подзвонила мама Каті. Та сама, котра продала її за шубу. Вона тепер має у Вінниці квартиру, співмешканця, стала дуже набожною. Так от, мама просила забрати доньку після народження внучки в мій центр. Донька-інвалід, котра загубилася у цьому житті, їй не потрібна.

Я зрозуміла, що не зможу залишити Катю з Вірочкою напризволяще. У пологовий будинок на виписку прийшла і мама Каті. Взяла онуку, документи і… кинулася навтьоки! Жінку швидко догнали, дитину забрали. А вона кричала, що хоче забрати малу собі, аби оформити опікунство. Та нічого у цієї жінки не вийде. Катя — чудова мама і виховає Вірочку гарною людиною. Бо не хоче, щоб її кровинка пройшла той шлях пекла, котрий довелося пережити їй самій.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована