Чотири роки у СІЗО чекає вироку молодий вінничанин, який, дізнавшись про вбивство сусіда, втік з міста

sud

У Вінницькому міськсуді слухається справа щодо обвинувачення Ігоря Швеця у неповідомленні про вбивство та розбій. Прямих доказів розбійного нападу вінничанина слідство не пред’являє. Якщо зважити на «закон Савченко», який «рахує» рік у СІЗО за два у колонії, то незабаром обвинувачений «відсидить» за ґратами більше, ніж може отримати за вироком.

Рокова зарядка

 

За словами голови ГО «Подільський центр протидії корупції» Андрія Бондаренка, при тих доказах, якими оперують правоохоронці у цій справі, людину мають відпустити. Однак Ігор Швець є небажаним свідком певних дій саме силовиків. Перебуваючи за ґратами, він навіть почав свідчити проти окремих правоохоронців.

Але про все по порядку. У листопаді 2015 року тоді ще 21-річний молодик працював у Вінниці на автомійці. За словами А. Бондаренка, в Ігоря Швеця була мета – придбати власне авто, тому, намагаючись економити, сільський хлопець знімав разом з товаришем житло неподалік «Електромережі».

«В них навіть банківська картка була одна на двох. Вважали, що так простіше, адже обидва складали гроші… У цей вечір Ігор зняв з неї кругленьку суму, але навіть не встиг витратити, оскільки події розгорталися стрімко. Хлопець прийшов на зйомку квартиру разом з приятелем і його знайомим, і попросив сусіда позичити на певний час зарядку до мобільника. Формально це і стало причиною їхньої сварки. Гості пішли, а хлопці не помирилися. У розпачі Ігор без верхнього одягу вибіг з дому, наздогнав товаришів та спитав у приятеля, чи можна в нього переночувати. Ті вирішили «по-чоловічому» поспілкуватися з сусідом Ігоря», — запевняє правозахисник.

 

фото: Андрій Бондаренко

Знав, але не повідомив

Нібито розмовляли з сусідом вони по черзі. І. Швець не був присутнім на «розборках». Саме приятель Ігоря після з’ясування стосунків пішов першим. Його товариш пояснив Ігорю, що сусід вже мертвий і треба, аби він допоміг перенести тіло до автомобіля.

«Я думаю, що хлопець був шокований. Він допоміг. Більш того, навіть гроші і картку поклав у салон. Після цього Ігор поїхав до матері – у Терешпіль Хмільницького району. Так, звісно, він мав би заявити у поліцію. Але сталося. Як сталося», — вказує А. Бондаренко.

Правозахисник розказує, що коли дізнався про всі деталі, які були потім, вирішив, що історію хлопця мають знати не тільки близькі та окрема частина правоохоронців.

«У серпні 2019 року Ігор Швець, який з тих пір перебуває у вінницькому СІЗО, звернувся до Генпрокуратури та ГБР з заявою про відкриття кримінального провадження за статтями 366, 373 і 374 КК України відносно окремих правоохоронців. У провадженні Вінницького міськсуду перебуває справа, по якій він є обвинуваченим у правопорушенні за ч.3 ст.187 КК України (розбій). Є певні сумніви, щодо розбою, оскільки гроші на банківській картці належала зокрема і Ігорю», — розставляє акценти А. Бондаренко.

Більше доби затриманого везли з Хмільника до слідчого

До села Терешпіль Хмільницького району працівники райвідділу приїхали в середині дня 24 листопада 2015 року. Ігорю пояснили, що потрібно приїхати до Хмільника, не вдаючись у деталі.

Як свідчить Журнал записів відвідувань і затримань о 14.12 його доставили у Хмільницький відділ поліції, а через півгодини приїхали офіцери поліції з Вінниці. Два підполковника повідомили молодику, що він є підозрюваним. Йому вділи пластикові кайданки та увезли на службовій автівці. Ніяких документів затриманому не пред’являли. Так стверджує І. Швець. Події тих кількох днів він докладно описав у заяві, копію якої має редакція.

З того часу на молодого чоловіка тиснули, аби він дав покази, які «вигідні їм, а не відтворюють фактичні події». Ігор Швець запевняє, що правоохоронці погрожували фізичною розправою, якщо не візьме на себе провину.

«Після того, як машина (з підполковниками) від’їхала від Хмільницького міськрайвідділу, мене почали бити. Замість того, щоб привезти до Вінниці, машина зупинилася у лісосмузі, де працівники поліції по черзі наносили мені удари. При цьому мої руки були зафіксовані кайданками, що не дозволяло навіть захищатися від ударів», — пише у заяві «в’язень» СІЗО.

Він пригадує, що «після декількох годин імпровізованого дізнання, приблизно о 23-ій годині», його повезли до «УБОЗу» — у Вінницю. Весь час, який молодик провів у лісі та автівці поліції, йому не давали можливості навіть сходити до туалету. Води Швецю теж не давали. За його словами, пити дозволили би після зізнання.

В обласному центрі «тиск» продовжився. За словами Ігоря, всю ніч його водили з одного приміщення у будівлі «УБОЗу» до іншого. «Мандрівки» кабінетами тривали і зранку. До Головного управління Нацполіції області його доставили лише 25 листопада о 17-18 годині.

Фото: Ігор Швець у 2015-му

Перехоплення ініціативи

Матір дізналася, де затриманий лише, коли приїхала до Вінниці із заявою про зникнення. Жінці сказали, що от-от відпустять сина. Про підозри її не повідомили.

Щодо хлопця, то його допитували без адвоката, як він вважає, штучно створюючи «несприятливі умови». Сам підозрюваний наголошує на фізичному і психологічному знущанні. Перебуваючи в ІТТ, для «бесід» до Ігоря «у гості» неодноразово заходили саме ті офіцери, які перевезли з Хмільника.

Коли «тиск» не призвів до бажаного результату, молодика «залишили». Зважаючи на підозри, суд вирішив, що йому краще перебувати за ґратами. В інших камерах знаходяться ті, хто того вечора 2015 року «розбиралися» з сусідом Ігоря. У суді теж не квапляться з вироком вінничанину.

У липні 2019-го І. Швець подав заяву до ГПУ про скоєння кримінального порушення працівниками поліції відносно нього. Наразі вона зареєстрована в ЄРДР.

Після серії скарг у прокуратурі Вінницької області повідомили про те, що 14 серпня 2019-го внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбачуваного ч.2 ст. 365 КК України. Матеріали провадження скеровані до Теруправління ДБР у Хмельницькому для досудового розслідування. «В’язень» фактично перехоплює ініціативу у поліції.

«Факти підтверджують, що хлопця довго везли. Але особисто мене, як правозахисника бентежить те, що людина ув’язнена тривалий час. За ґратами він перебуває можливо довше, ніж визначить суд. На жаль, це не єдиний подібний випадок. Систему треба змушувати не «забувати» про людей «там». Тому я вважаю, що потрібно прикласти всі зусилля, аби пришвидшити розгляд цієї справи, щоб визначитися, чи повинна людина сидіти», — підкреслює Андрій Бондаренко.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована